Ми - галявина пролісків.

Наш клас мандрує  «Квітковою галявиною».
Ми - галявина пролісків.

Наш клич:

Ми проліски синенькі,

Діточки землі маленькі.                       

Чемні, дружні, працьовиті,

На всі руки майстровиті.

Наша пісня:

В зимовій хатинці…

В зимовій хатинці на білій перинці 

Пролісок маленький  очка розкриває,
Весну зустрічає, сам себе питає:

Чом джерельце дзюркотить, весело співає?
Чом у синій висоті пташечка літає? -
Бо весна знов прийшла, знову завітала,
Щиро сонечко її в небі зустрічало.

Виходить з хатинки, стає він навшпиньки -
Пролісок біленький радо розквітає,
Весну зустрічає, сонечко вітає.

Бо джерельце дзюркотить, весело співає,
А у синій висоті пташечка літає!
То весна знов прийшла, знову завітала,
Щиро сонечко її в небі зустрічало.

                                     

Матеріали про пролісок.

Пролісок

Як тільки Промінець полоскотав землю, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. «Бр-р-р», - стрепенулася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве   небо.  Набравши у стебельце весняного повітря, вона гукнула:  - Агов! Є хтось? Відізвіться!  У відповідь тиша.  - Аго-о-ов!..  - Я тебе чую, - пролунав поряд голос. - Ой! - від несподіванки квіточка аж підстрибнула.  На неї, усміхаючись, дивився блакитний красень. «Які у нього витончені пелюсточки, - подумала квіточка. – А яке тоненьке стебельце й неймовірно гарні листочки!»  - Ти хто? – запитала вона у незнайомця.  - Твій братик, - відповів він.   Бачачи розгубленість квіточки, пояснив:  - Ми - Проліски. Своїм цвітінням ми сповіщаємо про те, що зима позаду.  - І я така гарна? – запитала квіточка. Синій красень усміхнувся. Він показав сестричці на дзеркальце води.  - Звісно. Ось поглянь. А звідти дивилося два вродливих личка. - Ми такі гарні! – задоволено промовила дівчинка-Пролісок. - Еге ж! – кивнув братик. – І нас є дуже-дуже багато. Озирнися лишень навколо… А  у весняному повітрі  вже звучала пісня: -         Ми весняні діточки,  Синьоокі квіточки, Про весну віщуємо,  Радість всім даруємо…  Так сотні блакитних Пролісків  пробуджували своїм співом природу. Вступала в свої права Весна. Пісня проліска. Марія Познанська Я - перша квіточка весни, Я - пролісковий цвіт, Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ У мене очі голубі, Такі, як неба синь. Росту між кленів і дубів, Люблю і сонце, й тінь. Зелені рученьки мої Листочками зовуть. Я полюбив ліси й гаї, Живу я здавна тут. І вірю: люблять всі мене, Як весну золоту, Бо знають, що зима мине, Коли я розцвіту. Катерина Перелісна. Пролісок. Я — пролiсок синенький, I перший на веснi Сказати вам раденький: Кiнець! Кiнець зимi! З-пiд снiгу мiй листочок До сонця простягну I нiжний мiй дзвiночок Вiтатиме весну.      Пролісок Андрій Гагін Навколо синіми зірками рясніють крихітки-квітки. В сузір`я ніби об`єднались, в сухому листі острівки. Немов рушник по-вишивала земля у барви-цвіт рясний. Весна у пролісках яскрава і день цей радісний, ясний. Неначе юності краплини, як чисті блискітки небес.  Чарують ніжно щохвилини, мов світлі ріки - сотні плес. Іду, уважно обминаю: Я лише гість у цій красі -  Злякав бджолу - летіла скраю, Де квітнуть проліски в росі. ЧАРІВНА ПОРА Чуєш? Жебонять струмки!  Чуєш? Цвірінчать пташки!  Глянь! Бруньки он на гіллі..  В синім небі — журавлі... Перші проліски цвітуть,  Перші джмеликі гудуть  Це прекрасна й чарівна  В гості йде до нас весна! Скоро прилетять в гаї  Голосисті солов'ї,  Будуть радо щебетать,  Будуть весноньку вітать. Т. Корольова ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА Знов починається весна!...  Знов починаються дива...  То серед двору із-під снігу  Раптово визирне трава,  То раптом лагідні веснянки  Засіють щоки та носи,  Чи розщебечуться —  Ще зранку! —  Птахи на різні голоси! А вчора... Вчора... Що й казати! Всі веселилися До сліз: Славко — Дражнило й задирака — Наталці проліски приніс!... І зовсім це не дивина: Так починається весна! А. Костецький ВЕСНЯНІ КВІТИ Весна-чарівниця,  Неначе цариця,  Наказ свій послала,  Щоб краса вставала.  І проліски, і травка,  Й зелена муравка,  І кульбаба рясна,  Й фіалочка ясна —  Всі квіти весняні,  Веселі, кохані,  З-під листя виходять  Од сну зимового До сонця ясного!  Ті квіти дрібненькі,  Мов дітки маленькі,  Розбіглись у гаю,  Я їх позбираю  В пучечок до купки —  Для мами-голубки! О. Пчілка Вірш Катерини Перелісної "Дві квіточки" Дві квіточки розквітли У нашому садку, Свіженьку і привітні, У мокрому сніжку. То пролісок синенький І білий первоцвіт Шепочуть веселенько: "Весняний вам привіт!" Пролісок   (переклад В. Кочевського) Пролісок голівку звів, Голубий віночок сплів, Сонцю казку розповів, Слухав співи ручаїв. Поки спав у зимні дні - В серці чув весни пісні, Бачив ясне сонце в сні, Ждав струмочки голосні. Знов з гарячим промінцем Зве нас пролісок в гаю, Синів вквітчаний вінцем.

ПРОЛІСОК ЗНАЙШОВ! 

 Г.Вієру. З молд. Я.Аким. Перекл. укр. – А.Присяжнюк (офіційний літературно-просвітницький сайт anpris.com.ua)

В лісі, там де сніг розталий –

Квітку-пролісок зустрів?!

Пролісок відніс до мами,

Хоча він ще не розцвів...

З квіткою-дарунком мама

мене ніжно обняла

і мій пролісок розквітнув

від її тепла.

Проліска

      

        Проліска - найперша квітка, що зацвітає навесні -це пролісок.

Це маленька, але мужня рослинка має тоненьке стебельце з малесенькими видовженими листочками, що розташовані попарно.
Квіточка проліска має ніжні, видовжені, загострені на кінці пелюстки синього кольору.
У неї ніжні, ледь чутні пахощі.

Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози.

Практичне використання

        Декоративна, медоносна і лікарська рослина. Проліски дволиста і поникла — гарні декоративні ранньовесняні рослини. Рекомендуються для кам'яних гірок, але найкраще вони ростуть суцільними насадженнями під різними листяними деревостанами на родючому ґрунті. Вони легко розселяються самосівом і вегетативно (цибулинками-дітками), тому в цих умовах не потрібно особливо турбуватися про їх розмноження. У проліска дволистої відомі форми з білими і рожевими квітками.

        Всі види проліска — ранньовесняні медоноси і пилконоси. Медопродуктивність їх незначна (4 мг нектару з однієї рослини), але вони цінні тим, що зацвітають відразу ж після танення снігу.

        У народній медицині використовують цибулини проліски дволистої. Вони містять алкалоїд силіцил, дубильну кислоту, камедь та інші речовини і мають сечогінні, відкашлюванні, а у великих дозах блювотні й проносні властивості. З квіток можна одержати блакитну фарбу.

Легенда про пролісок

        Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім'я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка.

        Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима уходитиме, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця. Так з'явилася квітка Пролісок.

Легенда про пролісок

Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім'я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка.

Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима йти, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця.

Так з'явилася квітка Пролісок.

Синьоока проліска – українська дівчина Катерина

Давно то було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала не один день, не два ... Непомірно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голих степів, холодних вітрів, пекучого від холоду каміння. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розправа за вбитого слугу, за отруєння відваром болиголову сторожу.

Та невдовзі султан повернувся з походу і, дізнавшись про все, просто оскаженів. Викликав загін яничар і звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Скільки днів тривала погоня, одному лише світлочолому місяцю відомо, який темними ночами освітлював дівчині дорогу.

Ось і степи залишились позаду. Із загону яничар залишились одиниці, а втікачки все не здоженуть. Яничари і самі давно вже повернули б назад, але, пам´ятаючи суворий наказ, продовжували погоню.

Незабаром виснажена дівчина дісталася рідних країв і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу. Надворі стояли перші дні весни. В повітрі пливли терпкі запахи живиці та набубнявілих липких бруньок. На всі лади висвистували шпаки, зустрічаючи весну і радіючи теплу. Лежачи на купі сухого теплого листя, Катря плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. Здавалось, що вони вже десь поряд, за сусідніми кущами. В дівчини від жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить з грудей. Розкинула Катруся в розпачі руки, обняла купку сухої вицвілої торішньої трави і у відчаї почала благати: "Ненько моя, земле! Не дай загинути! Не дозволь песиголовцям вернути в неволю! Краще розступися, земле, і навічно прийми мене в обійми! Миліша смерть на рідній батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!” Почула матінка-земля те благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості трави, а з небесної блакиті опустилися на галявину голубі сутінки й заховали втікачку.

З тих пір говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заясніли на лісових галявинах, весняні квіти кольору вечірнього неба, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину Катерину, її незгасне прагнення до волі. І, назвали їх синооьокими пролісками.