Сценарій до свята Букваря

Зала святково прибрана повітряними кульками, малюнками казкових героїв, квітами, літерами. На стінах розвішені плакати «Спасибі,Букварику!»,

Учитель. Шановні друзі! Сьогодні ми прощає­мося з нашою найпершою книжкою — «Букварем». Ми дуже раді, що вже знаємо всі букви і вміємо читати. Буквар допоміг нам пізнати багато ціка­вого. Зараз ми спробуємо відтворити частинку того, чого навчилися у класі. Давайте послухаємо наших учнів.

Учень 1

В нашім класі — урочистий

День прощання з «Букварем».

Пригадай-но, як колись ти

Був маленьким школярем.

Учень 2

Ми усіх гостей вітаємо

І дуже вам радіємо,

Усі вже букви знаємо,

Книжки читати вміємо.

Учень З

Є книг багато: радісних, сумних,

Тонких, товстих, барвистих, наче жар,

Але одна — усім книжкам начальник,

І звуть її по-простому — «Буквар»!

Учень 4

Цю найпершу в школі книжку

Знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку

Прокладає нам буквар.

Учень 5

Буквар взяли ми в перший раз,

Коли зайшли у перший клас.

І як нам радісно сказати:

Тепер ми вміємо читати!

Учень 6                                                             

Хай кожен гість перевіря,                               ,
Чи знають учні «Букваря»,                              

 Чи можна нам, школярикам,                                                                                                                                      

 Прощатися з «Буквариком»?

Учень7      

Якщо букви твердо знати,

Можна слово написати.

Буква коло букви стала,

 Ми читаєм слово... (мама)

                                                                    
Учитель

Свято наше вже триває,

А Букварика немає.

Де ж так довго забарився? -

Може, в лісі заблудився?

Учитель.

Давайте покличемо Букварика. 

Діти (гукають).

«Букварику!» 

Незнайко.

Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався! 

Учитель.

Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали? 

Незнайко.

Добрий вечір! 

Учитель.

Який вечір? Адже зараз день! 

Незнайко.

А я й не знаю чи вечір, чи день? 

Учитель.

А чому це ти так кричав? 

Незнайко.

Та то я від злодія тікав! 

Учитель.

Від злодія? Від якого?

Незнайко.

Від звичайного, який хотів вкрасти мій капелюх!

Учитель.

Твій капелюх? А навіщо він йому?

Незнайко.

Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова!

Учитель.

Ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! (показує  літеру «К»). Яка це літера?

Незнайко.

Пів жука.

Учитель.

А точніше?

Діти.

Літера «К».

Учитель. (показує літеру «О»).

А оце?

Незнайко.

Та це кругле яйце!

Учитель.

А ви, діти, як вважаєте?

Діти.

Це літера «о».

Учитель.

Ну, що ж, Незнайко, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

Незнайко.

Хто? Та я всі книжки давним-давно перечитав. Ось послухайте! Я знаю казку про те, як Капітошка втік від діда й баби. А ще про те, як дід загубив шкарпетку...

Учитель.

Усе ти, Незнайку, переплутав! Таж ці казки навіть зовсім маленькі дітки знають. Послухай доброї поради: записуйся до школи. Тут тебе навчать читати, та й іще багато цікавого ти зможеш дізнатися, і станеш такий розумний, як наші дітки. А тепер послухай, як добре наші учні знають казки.

Учитель зачитує уривки з казок, а діти кажуть їх назви. 

Учитель.

На городі, що за черга

Дід і баба тут стоїть.

Тягнуть щось перед собою

І не витягнуть ніяк. (Ріпка)

Ти впізнаєш вмить її

Одяг весь у попелі,

Мачуха все лається,

Сестри насміхаються. (Попелюшка)

Маленьке, сіреньке,

Біди наробило: 

Щось біле, кругленьке,

Хвостиком розбило.

Сумує і плаче бабуся,

Дідусь витирає сльозу,

А курочка кудкудаче:

„Я вам золоте знесу... „ (Курочка Ряба)

В'ється річка невеличка

Хлопчик у човні сидить.

З берега матуся кличе,

Щоб обідом пригостить.

І вгадать цього героя

Справа зовсім не складна.

Казка ця усім відома

Про кого вона? (Про Івасика Телесика)

Хто кругленький і смачненький,

Із віконця скік та скік.

Втік від баби та від діда

До лисички на язик? (Колобок)

Незнайко.

Ну гаразд, ви мене переконали. 

Учитель.

Проходь Незнайко до нас на свято.

Учитель.

Діти, а тепер давайте запросимо Букварика на свято.

Звучить пісня «Букварик». Входить Букварик

Букварик.

Добрий день, шановні друзі! Нарешті я до вас добрався! Я дуже радий усіх вас бачити.

Я - Букварик вам відомий,

Дуже гарний, кольоровий,

Залюбки всіх вчу читати

Нема часу спочивати.

Кожен рік мене гортають

Ніжні пальчики нові.

Нехай розум здобувають

Любі дітоньки малі!

Щиро з усіма ділюся

Не шкодую своїх знань:

Безліч хитрих і цікавих маю для малят завдань.

Учень. Ти, Букварику, у нас сьогодні найголовніший. (До учнів) Кому ми повинні рапортувати про те, як навчились читати і писати?

Усі. Букварикові!

Виходять дев’ять учнів.
1. Тоді слухайте мене уважно. До здачі останнього урочистого рапорту Букварикові стояти струнко!
2. Товаришу Букварику! На свято прощання з тобою зібрались всі  учнів 1 –В класу, вчителька,, батьки, дідусі й бабусі.
3. За час навчання в 1-му класі вивчено 33 літери українського алфавіту, що допоможе нам у майбутньому вивчати й інші мови світу.
4. Учнями 1-го класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок 100 художніх книжок.
5. Усі ми навчились писати. Нами списано, переписано, недописано в зошитах багато десятків сторінок.
6. Загублено 5 поганих звичок, 47 ручок, 21 олівець, з десяток гумок, 13 ґудзиків, 3 гривні 57 копійок.
7. Над «важкими» завданнями «поламано» 6 голів, зламано 4 стільці, 6 замків у портфелях, 7 замків у спортивних кофтах та курточках.
8. На території шкільного подвір’я розбито одну клумбу, 6 носів і шибка під час перерви.
9. 1-й клас живе цікаво і не збирається зупинятись на досягнутому.

Усі. Рапорт зданий!

Букварик (хапається за голову). Ой-ой-ой! Оце так навчив! Оце дожився! Та вас разом із вашою вчителькою ,завуч з директором за таке не візьмуть до другого класу.

Учень. Букварику, не журись! Це ми навмисно придумали і про носи, і про шибки, і про замки, щоб веселіше було.

 Букварик. Так це правда?!

Учень. Звичайно! А коли і правда, і то… тільки трішечки. Зовсім небагато. Головна правда в тому, що ти навчив нас читати і писати. Хіба цього мало? Усміхнись!

Виконується  пісня

Виходять Мальвіна і Буратіно.

Мальвіна

Ах, невихований хлопчисько! Куди ви йдете?

Буратіно

До школи!

Мальвіна

І вам не соромно? Подивіться на себе! Хто вас такого пустить до школи? Адже школа – це храм науки. Що ви будете в такому вигляді там робити?

Буратіно

Як то що? Бігати, бавитись, розважатись…

Мальвіна

Годі, годі,годі…геть усе на світі переплутав! Буратіно, давайте поговоримо з вами про школу і шкільне приладдя. Я буду загадувати про них загадки, а ви відгадуйте! Добре?

Новий дім несу в руці, двері в ньому на замку.

А живуть в будинку тім книжки, ручки, олівці.

Буратіно

Знаю, знаю, знаю! Це шпаківня.(Мальвіна хапається за голову.)

Що, не так? Підкажіть, діти!

Діти. Портфель.

Буратіно

Так, правильно! І як я раніше не здогадався?

Я до портфеля дуже звик, 

і він без мене ні на крок:

Зі мною йде він на урок.

Його я дуже бережу(до себе пригортає), 

Бо добре сніжної пори на ньому з’їхати з гори!

Мальвіна

Воно і видно, як ви його бережете! Якщо ви з’їжджали на ньому з гори, то зрозуміло, чому він у вас такий. Діти, скажіть, хіба це дбайливе ставлення до портфеля?

Діти. Ні.

Мальвіна. Слухайте, Буратіно, мої наступні загадки. Діти, допомагайте… 

Усі діти у…(пенали) 

Буратіно відвертається, відгадують діти.

Вона вкладається в книжки, щоб не шарпать сторінки.

Дуже проста відгадка: цей предмет - …(закладка).

Нею тільки поведи – залишаються сліди.

Що за дивна штучка? Та це просто…(ручка).

Мальвіна. Буратіно, годі сердитись! Слухайте наступну загадку.

Цю найпершу в школі книжку

Знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку

Прокладає нам …

Буратіно. Самовар!

Діти. Буквар.

Мальвіна. Ну, що ви, Буратіно! А ось діти відгадали правильно. 

Мудрий Букварик всього навчить, якщо захочеш!

Буратіно. Я ж знаю всі-всі букви! І мені вже час іти.

Мальвіна. Зачекай, Буратіно!.. Ось так завжди… Ніколи не вистачає йому часу на навчання!

Учитель. Букварику, діти добре пам'ятають тебе і твою науку.

Учитель. А зараз, Букварику, сідай на по­чесне місце і подивися, чого навчились наші діти, як добре вони знають букви.

  За гарну працю на уроках учні отримували символ мудрості – сову

Сьогодні Тітонька сова завітала до нас в гості. 

Тітонька Сова

Приготуйтеся, малята,

Слухати мої загадки.

А коли хто не вгадає,

Хай лоб для щигля підставляє.

           Хто ж навчатись не лінився,

           З буквами всіма здружився,

           Всі загадки  відгадає

           Оплески від нас він має.

(Учитель читає загадки. Діти називають букви та прикріплюють картки з літерами до магнітної дошки.)

Стали букви у рядок

Та й побігли в дитсадок.

Хто ж у них за ватажка?

Ну, звичайно, буква... (А.)

Я ось літера така:

Дуже схожа на жука.

Тільки-но жука згадаєш,

Вмить мене ти пригадаєш. (Ж.)

Що за літера така —

Гарно мовить, голос має,

Але слів не починає? (И.)

Буква ця — неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

Це не свічка, любі дітки,

А звичайна буква... (І.)

Буква ця чарівна.

Відгадайте, хто така.

Стовпчик, зверху крапок дві.

 Це звичайна буква... (ї.)

Он до хати перелаз,

Хоч обходь, хоч перелазь.

Він видніється ген-ген —

Перелаз, як буква... (Н.)

Буква ця, неначе бублик,

Мов обручка — хоч котись!

Здогадався^:— усміхнись,

Називай, не помились!.. (О.)

Гарні хлопці-молодці

Закопали два стовпці,

Третій їм допомагав —

Перекладину поклав. (П.)

Сіла Мишка на пеньочок,

З'їла бубличка шматочок.

І тоді від бубличка

Залишилась буквочка. (С.)

Молоточок! Молоточок!

Поможи забить гвіздочок!

Мною ви не заб'єте,

Я звичайна буква... (Т.)

На рогатку дуже схожа,

Голосиста і пригожа. (У.)

Три стовпці, внизу межа —

От і вийшла буква... (Ш)

А буква ця тому

Вважається останньою,

Що ти себе самого

Не ставиш в перший ряд. (Я.)

Буква ця усім відома,

Перед Я вона стоїть.

В ній — дві палички і коло —

 Здогадаєтесь умить. (Ю.)

Хто абетку з вас вивчав,

Різні букви зустрічав.

Кожна з них від А до Я

Промовля своє ім'я.

Лиш одна із них німа —

В неї голосу нема.

Здогадався, певно, всяк!

Звуть цю букву... (М'який знак.)

Буквар.

Бачу, букви вам відомі,

З ними добре ви знайомі!

Але все ж для порядку 

Загадаєм вам загадки.

Сіла мишка у куточок,

З'їла бублика шматочок,

і тоді від бубличка

Залишилась буквочка. (Буква С)

Що стоїть посеред Землі? (Буква М)

Що стоїть посеред Києва? (Буква Є)

Назвіть на букву З слівце.

Підказую: є в роті це. (Зуби)

Назвіть ім'я на букву Я! (Яна, Яків, Яр)

А чи є між вас дитина,

Що назве на Ж тварину? (Жираф, жаба)

Вона далеко не втече;

Тварина ця на букву Ч. (Черепаха)

Продукт, найкращий на землі, 

На Х - завжди він на столі. (Хліб)

Букварик.

Бачу які в нас діти?

Вміють все вони робити.

Та мені доповіли — й кумедні випадки були.

Діти читають гуморески.

Оце учитель!

- Мамо, уяви: наша учителька ніколи не бачила коней.

- Як це так?

- Сьогодні в школі було малювання. Я намалював коня, а вчитель підійшов і запитав: «Що це таке?»

Важка задача

- Скажи, скільки мама заплатить за 2 кг яблук, якщо кілограм коштує 2 гривні?

- Не знаю! Моя мама завжди торгується.

Без учителя

- Скільки учнів у вашому класі?

- З учителькою 19..

- А без неї?

- А без неї у класі не залишиться жодного учня!

Буквар

Бачу, букви вам відомі,

З ними добре ви знайомі.

Ви любили працювати,

Все робили залюбки.

Щоб нам всім не сумувати,

Будем, друзі, ми співати

                                (Пісня про Букварик.)

Учитель. Молодці! Гарно ви співаєте.

 Буква­рику, а де ж твої друзі, герої казок? Ти запросив їх на свято?

Буквар. Так, але мої друзі не змогли приїхати і прислали вам телеграми. Тільки, на жаль, вони забули підписатися. Сподіваюся, ви відгадаєте, хто їх прислав.

Учитель. Давайте, діти, відгадаємо, хто при­слав нам святкові телеграми.

(Входить  «Почтальон Печкин» читає телеграми, Букварик ви­ставляє малюнки героїв казок на магнітну дошку.)

1.  Дорогі малята! Не змогла прийти на ваше свято, бо висиджую золоте яєчко. Зі святом вас! (Курочка Ряба.)

2.  Розумники і розумнички! Котився на свя­то і прокотився повз вас. Прийміть мої вітання! (Колобок.)

3.  Любі діти! Хотіла прийти до вас на свято, та загубила черевичок. Щасти вам у навчанні!(Попелюшка.)

4.  Зламалася ступа, тому святкуйте без мене. Ваша... (Баба Яга.)

Учитель. Спасибі, Букварику, твоїм друзям за привітання. Продовжуємо наше свято.

А давай, Букварику, подивимось, чи уважні наші діти. Пограємо з ними у гру «Плескай у до­лоні — тупоти ніжками». Ми ставитимемо запи­тання: якщо хочете відповісти «так» — плескайте в долоні, «ні» — тупотіть ніжками.

— Сьогодні п'ятниця?

— Зараз зима?

— Місяць — червень?

— Зараз 2011 рік?

— Усі учні вашого класу добре вчаться?

— Столиця України — Київ?

— Вам подобається свято?

Буквар. Які діти молодці! Добре вміють слу­хати. А читати ваші учні вміють?

Учитель. Звісно вміють!

Буквар. Зараз ми це перевіримо. Пограємо у гру під назвою «Ква».

У мене є знайомі жабенята.

Вони теж вчаться голосно читати.

І не дивно, що слова

Обов'язково містять «ква».

От і спробуйте відгадати,

Що читали жабенята.

(На дошці картки зі словами, в яких відсутні деякі літери.)

Учитель

1.  КВА _ (Квас). Цей «ква» влітку від спраги п'єте.

2.  КВА_ _ _ _(Квадрат.) Цей «ква» учень на дошці малює.

3._ _ _КВА (морква), КВА_ _ _ _ _(квасоля).

Ці «ква» на городі зростають і разом у борщ по­трапляють.

4._ _КВА _ (Буквар.) Цей «ква» вас читати навчить.

5.__КВА (Буква.) Цей звук означає і мовчить.

6.  КВА_ _ _ _ _(Квартира.) Родина велика у «ква» цьому живе.

7. _ КВА_ _ _ _(Акваріум.) А в цьому — рибка - красуня пливе.

Букварик. Молодці, діти! Бачу, що ви стара­лися, гарно вчилися.

Гра «Хто перший складе слово»                              
е, с, в, а, н (весна);
а, о, л, к, ш (школа);
о, ш, з, и, т (зошит).

Учитель. А тепер давайте відпочинемо та по­граємо у гру «Це все ми, це все ми: я і друзі всі мої».

Хто до школи чимчикує,

Вранці весело крокує?

Пролунав давно дзвінок.

Хто спізнився на урок?

Любить хто із вас погратись,

З гірки на санчатах мчатись?

Хто із вас, скажіть, малята,

Помагає мамі й тату?

Хто уміє посуд мити,

Щоб на друзки все побити?

З фізкультурою хто дружить,

Виростає сильним, дужим?

А яке, скажіть, дитятко

З вас брудне, як поросятко?

Хто, скажіть мені, малята,

Любить з вас пісень співати?

Буквар. Добре, діти, з вами! Та мені вже час повертатися до інших діток, які ще не вмі­ють читати. А 

Учитель. Діти! Попрощайтеся зі своєю пер­шою книжкою і завжди пам'ятайте про неї.( передають "Буквар ")

Учень І

Добрий Букварику!

 Перша книжко!

 Хочеться навіть поплакати трішки.

Жаль розлучатись, хоч і треба,

Ми не забудемо  ніколи тебе.

Учень 2

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву,

За перше слово і першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

Учень З

Букви ми старанно вчили,

Знаєм  їх від А до Я.

І сторіночку останню

Прочитали з букваря.

Учень 4

Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже,

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже.

                                                   

Буквар

Дякую вам за добрі слова.

Йду, бо чекає мене дітвора.

Всіх я мушу навчити читати,

Щоб кожен розумним міг стати.

Учитель .  

Крім казкових героїв на нашому святі присутні ваші  батьки, вчителі. Від першого вересня і до сьогоднішнього дня з вами були і ваші найдорожчі люди - мама, тато, бабусі , дідусі. Вони будуть разом з вами ще багато шкільних років і все життя. Побажаємо їм щастя і наснаги.

1.       Матусю рідненька, найкраща, єдина,

Щоб ти не хилилась ніколи в журбі,

І сонце, і зорі, і даль журавлину,

Твій любий синочок дарує тобі!

2 .  І вам, улюблені батьки,

Спасибі хочемо сказати,

За ночі, що недосипали,

Коли задачі ви рішали

2.      За вірність прикладів і вправ,

І за малюнки з малювання -

Тут кожна бабуся участь брала,

Тепер прийміть від нас вітання!    

 4.Один одного ми любим,

Встанем всі за одного

Вчитись в другім класі будем -

Всі ми хочемо цього!

5. Ну, а вчителька, як буде?

Що, покине усіх нас?

Ні, вона разом із нами

Переходить в другий клас!

6. Рік цей непомітно для всіх пролетів,

І всі підросли ми, дорослими стали.

А попереду багато ще справ -

Відкриття і нові п'єдестали !

(Пісня для мами)

Учитель. 

Прощання — це, мабуть, завжди сумно, залишається щось зна­йоме, рідне, миле, легке. А попере­ду — невідоме, незнайоме, нові від­криття, нові знання, нові друзі. Наше прощання з Букварем також сумним не буде, бо це — святкування перших досягнень у навчанні, а попереду у вас багато шкільних років, цікавих уро­ків. Але в житті кожної людини най­кращим і найпам'ятнішим завжди за­лишається перший клас.

І на згадку про наше свято я хочу вру­чити нашим першокласникам ди­пломи.

Вручення дипломів.

Вам, шановні батьки,

 «Спасибі» хочу я сказати.

 За допомогу у навчанні, 

 Старанність, витримку, любов.

 За те, що вчились рахувати, 

 Старанно букви всі писати

 Та гарно-гарно малювати.

 Це перший крок!

 Попереду ще десять років

 Отож навчайтеся, батьки,

 І кожен день робіть уроки!

Дорогі діти! Шановні гості! Наше свято добігає свого завершення. Ми щиро вдячні тим, хто завітав на наші перші жнива. Сподіваюсь, що зібрані зернятка знань про­ростуть рясним урожаєм у май­бутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в серцях наших дітей — назавжди!